гамәли метод

geol. Gamma-Gamma-Methode (каротажа), Gamma-Streumethode (каротажа)

1)

а) практи́ческий

б) практику́емый

2) действи́тельный, соотве́тствующий действи́тельности; настоя́щий, по́длинный, реа́льный

- гамәли дәлил

Гамільтон, Вільям (1788, Глазго - 1856) - англ. філософ. Освіту отримав в Оксфорді. Працював на посаді проф. в Единбурзькому ун-ті (од 1821 р) В. ідправною точкою свого вчення обрав метод, розроблений шотландською філософською школою, яка стала противагою і компромісом щодо висновків засновників британського емпіризму (Локка, Берклі, Г'юма). Це дало змогу поєднати принципи цього методу з ідеями Канта. Предметом пізнання, згідно з Г., є лише обумовлене і обмежене. Безумовне у формах абсолютного (довершене і досконале) і нескінченного (що не може бути завершеним) постає як предмет віри. В логіці Г. намагався започаткувати нову аналітику логічних форм, розглядаючи судження як тотожність.

[br]

Осн. тв.: "Філософія необумовленого" (1829); "Нова аналітика логічних форм" (1846); "Лекції з метафізики і логіки". В 4 т. (1859-1860).

сокр. от графический метод доступа

геол. гамма-гам ма-метод (каротажа)

геол. гамма-гам ма-метод (каротажа)

гамма-гам ма-метод (каротажа)

гамма-гам ма-метод (каротажа)

1) Техника: графический метод доступа

2) Вычислительная техника: доступ по методу ГАМ, метод доступа к графической информации

excitement (волнение, возбуждение, азарт, экзальтация)

unrest (беспорядки, волнение, волнения, беспокойство)

emotion (эмоция, чувство, волнение, душевное волнение, возбуждение)

agitation (агитация, перемешивание, возбуждение, волнение, ажитация, беспокойство)

worry (беспокойство, тревога, забота, волнение, мучение)

disturbance (нарушение, возмущение, беспокойство, волнения, волнение, расстройство)

commotion (волнение, волнения, смятение, беспорядки, потрясение, заваруха)

flurry (шквал, волнение, суматоха, смятение, беспокойство, возбуждение)

sea (море, волнение, волна, прилив, огромное количество)

trouble (беспокойство, неприятность, беда, затруднение, тревога, волнение)

swell (зыбь, волнение, разбухание, выпуклость, припухлость, опухоль)

stirring (возбуждение, волнение, помешивание, взбалтывание)

uproar (шум, волнение, гам, содом, беспорядки)

turbulence (турбулентность, волнение, беспорядок, бурность)

tizzy (волнение, шестипенсовая монета)

perturbation (возмущение, волнение, пертурбация, смятение, расстройство, искажение)

feeling (чувство, ощущение, настроение, чувствительность, впечатление, волнение)

waving (волнение)

flutter (флаттер, трепетание, порхание, трепет, дрожание, волнение)

disquiet (беспокойство, тревога, волнение)

ferment (фермент, брожение, закваска, дрожжи, волнение, возбуждение)

discomposure (волнение, беспокойство, замешательство)

fluster (волнение, суета, возбуждение)

way (путь, способ, сторона, дорога, метод, волнение)

fret (лад, раздражение, мучение, волнение, брожение, прямоугольный орнамент)

throbbing (пульсация, волнение, трепетание)

effervescence (вскипание, выделение пузырьков газа, шипение, возбуждение, волнение, брожение)

heartbeat (биение сердца, волнение, пульсация сердца)

throb (пульсация, биение, трепет, волнение)

heave (подъем, вспучивание, волнение, вздувание, рвотное движение, горизонтальное смещение)

stew (тушеное мясо, тушенка, беспокойство, волнение, рыбий садок, устричный садок)

combustion (сгорание, горение, воспламенение, окисление, сожжение, волнение)

twitter (щебет, щебетание, волнение, возбуждение)

taking (захват, арест, беспокойство, барыши, улов, волнение)

effervescency (выделение пузырьков газа, шипение, вскипание, волнение, возбуждение, брожение)

fermentation (ферментация, брожение, возбуждение, волнение)

squall (шквал, вопль, вихрь, визг, пронзительный крик, волнение)

pother (суматоха, шум, удушливый дым, волнение)

sweat (пот, тяжелый труд, потение, испарина, запотевание, волнение)

gurgitation (волнение, волнение воды, как при кипении, бульканье воды, как при кипении)

feeze (тревога, возбуждение, смятение, волнение, разбег)

kerfuffle (суматоха, суета, волнение)

trepidity (тревога, волнение, беспокойство)

troubled waters (сложное положение, волнение, беспокойство, запутанное положение)

alarums and excursions (стычки, беспорядок, волнение, движение, шум)

ФЕНОМЕНОЛОГІЯ - термін, здебільшого використовуваний нині для позначення започаткованого Гуссерлем філософського руху, головною метою якого було проведення безпосереднього споглядально-рефлексивного дослідження феноменів свідомості на рівні точної науки та розробка відповідного йому методу аналізу предметно-смислових структур людського світоусвідомлення. Сам термін "Ф." з'являється у XVIII ст., коли швейц.-нім. математик і філософ Ламберт (1728 - 1777) у кн. "Новий органон" (1764) використав його як "теорію ілюзій" для іменування тієї частини своєї гносеології, котра відмежовувала істину від хиби. Кант використав слово "Ф." лише двічі, але надав поняттю "феномен" ширшого значення, що мало своїм наслідком інакше розуміння Ф. У XIX ст. цей термін в основному пов'язується з працею Гегеля "Феноменологія духа" (1807), у якій простежується розвиток свідомості від "чуттєвої вірогідності" до "абсолютного знання". Надалі значення поняття "феномен" розширюється, воно стає синонімом "факту" чи будь-чого спостережуваного суб'єктом явища, а термін "Ф." завдяки працям Гамільтона, Гартмана, Мейнонга, Штумпфа та інших набуває смислового навантаження, близького до сучасного. Поняття "Ф." виникає у Гуссерля як противага "психологізмові" в логіці й теорії пізнання, як альтернатива "натуралізмові" (позитивізмові усіляких ґатунків) та як протилежність "історизмові" Дильтея. Ф. розглядається Гуссерлем як метод з'ясування смислових структур та зв'язків свідомості, як споглядання тих інваріантних її характеристик, які уможливлюють сприйняття об'єкта та інші різновиди пізнання. З цього погляду основні її характеристики наступні: 1) феноменологічна редукція (або "епохе"), під якою мається на увазі опис актів свідомості у спосіб, котрий є вільним від прийняття теорій та засновків про самі ці акти чи про існування корелятивних їм предметів у світі; 2) ейдетична редукція, через яку завдяки рефлексії про окремішний акт свідомості і з допомогою уявного варіювання певних його рис може бути піддана спогляданню сутність, або ейдос, не просто цього окремішного акту, а будь-якого порівнюваного з ним (напр., бачення як такого); 3) нарешті, феноменологічний підхід бере до уваги процес, завдяки якому предмети конституюються або розбудовуються свідомістю у їхньому пізнанні. Чільними проблемами роздумів Гуссерля у річищі Ф. від початку 30-х рр. стають проблеми подолання соліпсизму та інтерсуб'єктивності основоположень феноменологічної концепції філософії. Мірою розгортання цих досліджень він доходить висновку, що світ існує не для одиничного "Ego", а конституюється у своєму смислобутті спільнотою монад, внаслідок чого завданням Ф. стають роздуми про цей інтерсуб'єктивно значущий світ та спільний у своїх сутнісних структурах для багатьох людей досвід такого світу. На підставі цих роздумів народжується поняття "життєвого світу", світу безпосереднього життєвого досвіду, похідним якого є світ науки. Позаяк феномен життєвого світу виявився наскрізно історичним утворенням, звернення Гуссерля до його осмислення історизує трансцендентально-філософську рефлексію пізньої Ф., методологічні імперативи якої перетворюються на історичну редукцію. Вплив Ф. на сучасну західну філософію був широким і різнобічним. Її екзистенціалістські послідовники, особливо Гайдеггер, Сартр і Мерло-Понті, називали себе феноменологами, водночас відкидаючи такі гуссерліанські риси Ф., як бачення філософії як "точної науки", орієнтація на розробку теорії пізнання, методологічна вимога "епохе" та визнання трансцендентального "Ego". На основі філософської спадщини Гайдеггера розробляються також концепції герменевтичної Ф. Її основними постатями стають Гадамер, який в онтологічній площині розробляє герменевтичні проблеми в царинах естетичної, історичної та мовної свідомості, та Рикер, котрий досліджує питання "прищеплення" герменевтичної проблеми до феноменологічного методу на трьох стратегічних рівнях: семантики багатозначних (символічних) виразів (теорія пізнання), рефлексії (методологія) та на рівні людського існування (онтологія).